День Перемоги

У минуле - все далі і далі відходить війна,
Пам'ять тихо горта сторінки…
Обеліски…На них імена, імена,
І роки, і зірки, і вінки.
Єдині нев’янучі вінки – це вінки нашої Пам’яті. Приторкнеться чиясь небайдужа душа до цих поетичних рядків і спалахне в ній полум’я Пам’яті. І збентежить серце. І нагадає, хто ми, чиї ми діти, чиї онуки. Нагадає про дідів і прадідів, які грудьми стали проти шквалу війни, щоб відстояти землю Вітчизни, на якій народились і виросли. Землю, на якій повинні були народитись і вирости їхні діти, онуки і правнуки. Вічна хвала і слава їм за це. Вічна Пам’ять тим, хто впав на полі битви.
Ми несемо квіти до могил загиблих. Несемо з вдячністю в серцях. І, хоч все далі відходять грізні роки, та не згасає пам’ять про тих, хто приніс на вівтар Великої Перемоги своє життя, хто поліг у боях заради щастя інших.
Цей дійсно святий день завжди викликає почуття світлої радості, безмежної гордості за наш народ та гіркий сум водночас. Знаючи, якою великою ціною завойовано нашу Перемогу! Бережімо та цінуймо ЖИТТЯ!